Тільки тоді, коли бажання стати лікарем поєднується із упевненістю й підкріплюється здатностями, можна переступати поріг медичної академії. При цьому потрібно ніколи не забувати, що лікар – це людин, що вчиться все своє життя. Машини, верстати, механізми – і ті вимагають до себе кваліфікованого підходу. А лікар просто не має права застигати у своєму розвитку й удосконалюванні точно так само, як сучасна медицина не стоїть на місці

Лікар – це ще й людина, що повинен уміти слухати й чути хворого, а це велике мистецтво. Пацієнт у бесіді з доктором довіряє йому саме таємне, ділиться самим наболілої. І вміння дбайливо ставитися до кожному вимовленому пацієнтомом слову – теж дарунок, якому потрібно розвивати в собі. Лише проста бесіда хворого з лікарем уже повинна принести йому полегшення, якщо лікар – дійсно лікар з великої букви

Протягом століть професія лікаря здобула до себе людська повага. Перед лікарем схиляються, лікаря боготворять. Людина в білому халаті, щоб не заплямувати цю білизну, через все своє життя повинен пронести головну лікарську заповідь “Не нашкодь!” Нашкодити можна справою, ранити людини можна нерозважно кинутою фразою або навіть словом. Лікар не має на це права. Він не має права навіть на найменшу помилку або помилку, тому що за нею може стояти людське життя

Якщо помилки продавця або кравця можна виправити, то неправильно поставлений діагноз, рука хірурга, що здригнулася, навіть проста байдужість до хворого може обірвати чиєсь життя. Але зате яке це щастя, яка велика місія - першим дізнатися про народження нового життя. Або сказати матері: «Операція пройшла успішно, ваш син буде жити».

Мабуть, заради цієї миті і варто багато вчитися та працювати, щоб присвятити себе кращій на землі професії - бути лікарем.